Результати дослідженгь групи №3:

Всюди в цифровому світі, як і в реальній дійсності, поширюється принцип загальної відповідальності: всі люди відповідальні за те, що вони дивляться, що вони роблять, що вони публікують в Інтернеті. Захист від кібермоббінгу. Як тільки хтось стає жертвою кібермоббінгу, так одразу до нього приходить відчуття повної безпорадності. Словесні аргументи або прохання залишити в спокої не мають шансів у боротьбі з анонімною кібермоббінг групою. Низька самооцінка жертви загострює ситуацію відчаю і безпорадності. Залишившись «наодинці» з кібермобберами, важко очікувати допомоги або підтримки збоку: якщо негативне відео потрапило в мережу, то за короткий період часу воно набере велику кількість переглядів. Як наслідок може стати негайна соціальна стигматизація жертви. Батьки повинні докладно розпитати дитину про те, що трапилося прецеденті моббінгу та інформувати про нього школу. Дорослі можуть також допомагати дітям і підліткам в протистоянні кібертеррору: наприклад, можуть повідомити поліцію, виступити в якості медіатора у вирішенні конфлікту. Удосконалення знань і розуміння в області медіакомптенцій батьків, педагогів та вихователів - краща профілактика у боротьбі з кібермоббінгом.

Виявляти та боротись з кібертерористами важко, бо кібертероризм в молодіжному середовищі має свої особливості:

• молодь спілкується між собою,найчастіше приховано від дорослих, а спілкування у всесвітній мережі Інтернет позбавляє дорослих здійснювати контроль;

 • швидке і багатоадресне розповсюдження інформації;

 • частіше кіберпреслідувачі знають, кого вони преслідують, а їхні жертви не завжди знають, хто саме їх преслідує;

 • перебування в Інтернеті може бути анонімним;

 • занижене почуття відповідальності кібертерористів;

 • жертви кібернасильства, як і жертви інших форм насильства, приховують факти кібербулінгу по відношенню до себе (страх переслідувачів та батьків, які можуть обмежити доступ до мобільного телефону, Інтернету)

Результати дослідження групи №2:

Проведені дослідження в Україні показують, що сьогодні немає комплексного, цілісного й системного дослідження, результатом якого стала б пропедевтична модель формування особистісно і професійно-зорієнтованої інформаційної культури.

Дослідивши дану проблему серед школярів різних вікових категорій можемо чітко стверджувати, що в наш час кібербулерами можуть бути, як і люди з сильною психікою, так і незадоволені своїм рейтингом в суспільстві. Психологічний портрет кібербулера, на нашу думку, такий (ми трішки зруйнували стереотипи світових досліджень):

1.     Самооцінка може бути, як високою, так і низькою – є проблема самоствердження у суспільстві.

2.     Кібербулер – це людина, яка конкретно знає чого хоче на даний момент.

3.     В реальному житті дана категорія людей – це звичайні люди, як і усі навколо, і виділити їх без дослідження не можливо.

4.     Вікова категорія кібербулерів - це починаючи з 13 років, коли ігрова віртуальна діяльність в сучасному світлі інформатизації стає провідною, починаючи з тролінгу, закінчуючи вже більш важкими нападами на опонентів.

Жертвами кіберагресора може стати кожен, ми виділили учнів з 5-го класу (10 років), але, на нашу думку, це можуть бути і молодші школярі, які вже мають свої акаунти в соцмережах, в іграх тощо. Діти у віртуальному просторі навчаються негативу та переносять його у суспільство. Руйнуються, на нашу думку, стереотипи, що все починається із сім’ї. Наші дослідження показали, що негативам можливо навчитися з Інтернету, але в сучасному світі ми не в силах протистояти впливу глобалізації негативності на суспільство, зокрема на школярів.

Результи досліджень групи №1

Поняння «кібербулінг» походить з англійської мови, створене від двох слів: кібер (позначає віртуальне опосередковане комп’ютером середовище) і булінг (походить від англійського bull – бик, бугай, а в переносному значенні – дуже велика, сильна чи агресивна персона; і позначає процес лютого, завзятого нападу. Близькі за змістом українські дієслова – роз’ятрювати, задирати, знущатися, прискіпуватися, провокувати, дошкуляти, тероризувати, цькувати тощо).

Кібербулінг - це новітня форма агресії, що передбачає жорстокі дії з метою дошкулити, нашкодити, принизити людину з використанням інформаційно-комунікаційних засобів: мобільних телефонів, електронної пошти, соціальних мереж тощо.

Форми кібермоббінга за класифікацією Ненсі Віллард (Willard, 2007)

Flaming (образа). Як правило, відбувається у відкритому публічному просторі Інтернету, за допомогою образливих коментарів, вульгарних звернень і зауважень.

Harassment (домагання). Цілеспрямовані, систематичні кібер-атаки від незнайомих людей, користувачів соціальних мереж, людей з найближчого реального соціального оточення.

Denigration (очорнення, поширення чуток). Навмисне виставляння жертви в чорному світлі за допомогою публікації фото або відеоматеріалів на Інтернет-сторінках, форумах, в новинних групах, через електронну пошту, наприклад, щоб зруйнувати дружні стосунки або помститися екс-подрузі.

Impersonation (використання фіктивного імені). Навмисно видавати себе за іншу людину, використовуючи пароль жертви, наприклад, для того, щоб образити вчителя.

 Outing and Trickery (публічне розголошення особистої інформації). Поширення особистої інформації, наприклад, інтимних фотографій, фінансового стану, роду діяльності з метою образити або шантажувати, наприклад, екс-партнера.

Exclusion (соціальна ізоляція). Відмова спілкуватися (як на діловому, так і на неформальному рівні), виключення з Instant-Messenger'a групи або ігрового співтовариства і так далі.

Cyberstalking (тривалі домагання і переслідування). Систематичне (сексуальне) переслідування будь-кого, що супроводжується погрозами і домаганнями.

Cyberthreats (відкрита загроза фізичної розправи). Прямі або непрямі погрози вбивства кого-небудь або заподіяння тілесних ушкоджень.

Ми 31 кмітливих, винахідливих хлопців та дівчат працювали над таким проектом - "Віртуальна агресія серед учнівської молоді як новітня проблема сучасності". На початковій стадії роботи зіштовхнулися з браком інформації з даної тематики, особливо друкованої літератури. Тому ми поділилися на групи працюючи над проектом:

Працювали над темами 3 групи:

Група №1: "Поняття кібербулінгу, кібермобінгу. Види. Віртуальна агресія в шкільному середовищі"

Група №2: "Експерементальне вивчення проблеми віртуальної агресії в мережі Інтернет"

Група №3: "Профілактика явища віртуальної агресії в дитячому середовищі"