Результати дослідження групи №2:

Проведені дослідження в Україні показують, що сьогодні немає комплексного, цілісного й системного дослідження, результатом якого стала б пропедевтична модель формування особистісно і професійно-зорієнтованої інформаційної культури.

Дослідивши дану проблему серед школярів різних вікових категорій можемо чітко стверджувати, що в наш час кібербулерами можуть бути, як і люди з сильною психікою, так і незадоволені своїм рейтингом в суспільстві. Психологічний портрет кібербулера, на нашу думку, такий (ми трішки зруйнували стереотипи світових досліджень):

1.     Самооцінка може бути, як високою, так і низькою – є проблема самоствердження у суспільстві.

2.     Кібербулер – це людина, яка конкретно знає чого хоче на даний момент.

3.     В реальному житті дана категорія людей – це звичайні люди, як і усі навколо, і виділити їх без дослідження не можливо.

4.     Вікова категорія кібербулерів - це починаючи з 13 років, коли ігрова віртуальна діяльність в сучасному світлі інформатизації стає провідною, починаючи з тролінгу, закінчуючи вже більш важкими нападами на опонентів.

Жертвами кіберагресора може стати кожен, ми виділили учнів з 5-го класу (10 років), але, на нашу думку, це можуть бути і молодші школярі, які вже мають свої акаунти в соцмережах, в іграх тощо. Діти у віртуальному просторі навчаються негативу та переносять його у суспільство. Руйнуються, на нашу думку, стереотипи, що все починається із сім’ї. Наші дослідження показали, що негативам можливо навчитися з Інтернету, але в сучасному світі ми не в силах протистояти впливу глобалізації негативності на суспільство, зокрема на школярів.